• Друк

Перший крок у подоланні проблеми нетримання - це прийняти для себе рішення не миритися з нею. Нетримання виліковне і терпіти його навіть у слабкій формі є нерозумним рішенням. Почніть з виконання простих перших рекомендацій медиків:

Якщо у вас стресове нетримання, то у переважній більшості випадків це пов'язано із слабкістю м'язів тазового дна. Тож якщо у вас трапився випадок нетримання сечі без позиву на сечовипускання під час фізичного напруження, чхання, сміху тощо це означає що потрібно якнайшвидше зайнятися тренуванням м'язів промежини.

Щоб натренувати м'язи тазового дна, рекомендовано:

1) Регулярно та активно займатися сексом. Це забезпечує природну стимуляцію та тренування.

2) Зайнятися фізкультурою. Такі загальнозміцнюючі вправи, як плавання, біг, велосипед, гімнастика тощо дуже позитивно впливають на стан м'язів промежини.

3) Виконувати вправи Кегеля. Слід освоїти та регулярно виконувати спеціальні вправи на зміцнення м'язів тазового дна. Ці вправи полягають в багаторазовому стисканні промежини без участі інших м'язів - сідниць, живота, ніг .Ці вправи дуже ефективні, проте виконувати потрібно правильно, сумлінно та регулярно протягом тривалого часу.

4) Користуйтесь електростимулятором м'язів тазового дна, що за допомогою імпульсів забезпечить тисячі стискань м'язів тазового дна та покращить тонус піхви. Ці прилади є дуже ефективним методом і, що важливо, не потребують особливих вмінь для використання. Потрібно лише 30 хв. часу щоденно для проведення сеансу і перші результати будуть відчутні уже навіть за 1-2 місяці, а інколи навіть за кілька тижнів.

Завдяки SensaTONE,  для того, щоб пройти курс лікування цим методом, не потрібно ходити на процедури до лікарні. Можна придбати прилад і користуватись ним, скільки потрібно, вдома.

Якщо у вас ургентне нетримання:

Потрібно тренувати сечовий міхур. Таке тренування передбачає сечовипускання за розкладом. Якщо ви захочете відвідати туалет між запланованим часом сечовипускання, то постарайтесь потерпіти якомога довше. Спочатку, можливо, потрібно буде запланувати сечовипускання щогодини. Потім збільшити проміжок на 30 хв., поки ви не станете здатні відвідувати туалет раз на 3-4 години.

Додаткові заходи:

• Регулярно випорожнювати кишечник, за необхідності збільшуйте кількість харчових волокон у вашому раціоні.
• Киньте палити, щоб зменшити кашель і подразнення сечового міхура. Куріння також збільшує ризик раку сечового міхура.
• Уникайте алкоголю та напоїв з кофеїном, який може стимулювати ваш сечовий міхур.
• Схудніть, якщо це необхідно.
• Уникайте напоїв і продуктів, які можуть подразнювати сечовий міхур - гостра їжа, газовані напої, цитрусові фрукти і соки.
• Якщо у вас діабет, тримайте рівень цукру у крові під контролем.

Порада: Перед тим, як починати тренувати м'язи чи сечовий міхур, заповніть щоденник неутримання та зробіть прокладковий тест. Через деякий час заповніть його ще раз, щоб оцінити свої успіхи.

Випадки, коли слід обов'язково звертатися до лікаря:

• Якщо виконання рекомендацій на зміцнення м'язів тазового дна та тренування сечового міхура не допомагають протягом півроку.
• У вас був запор більше 1 тижня;
• У вас каламутна або кривава сеча;
• Часта необхідність мочитися;
• Біль або печіння при сечовипусканні;
• У вас був епізод неутримання, пов'язаний із емоційним чи психічним станом;
• Ви приймаєте ліки, які можуть викликати нетримання сечі (але не змінюйте і не припиняйте прийом будь-яких ліків, не порадившись із лікарем);
• Вам більше 60 років, у вас тільки почалося нетримання сечі і у вас виникли проблеми із пам’яттю, або складності із турботою про себе.
• Ви часто ходите в туалет, але кількість сечі, яка витікає – мала.
• Ви відчуваєте свій сечовий міхур навіть після його випорожнення.

 Лікарі, до яких слід записатися на прийом із скаргами на нетримання сечі - уролог та гінеколог (для жінок).

Увага! Обов’язково викликайте швидку допомогу, якщо ви раптово помочилися і у вас є:

• Складність говорити, ходити;
• Раптова слабкість, оніміння або поколювання в руці чи нозі;
• Втрата зору;
• Втрата свідомості або запаморочення;
• Втрата контролю над кишечником.