• Друк

Вибір методу лікування залежить від виду та стадії нетримання. При стресовому, ургентному та змішаному нетриманні деякі рекомендації пацієнтам спільні, проте у кожного з цих типів нетримання є свої особливості лікування.

Лікування стресового нетримання

Основними напрямками у лікуванні є:

• Зміна поведінки пацієнта
• Медикаментозне лікування
• Тренування м'язів тазового дна
• Хірургія

Зміни поведінки при лікуванні стресового нетримання сечі включає такі рекомендації:

• Менше пити рідини (якщо ви п’єте більше, ніж нормальну кількість).
• Відвідувати туалет частіше, щоб зменшити кількість сечі, яку ви можете втратити неконтрольовано.
• Уникати бігу і стрибків, які можуть спричиняти більшу втрату сечі.
• Відвідувати туалет більш регулярно, споживати харчові волокна, для уникнення запорів (які зазвичай погіршують ситуацію).
• Кинути палити, щоб зменшити кашель і ризик захворювання на рак.
• Уникати алкоголю та кофеїну, які стимулюють сечовий міхур.
• Позбутися зайвої ваги.
• Уникати їжі та напоїв, що роздратовують сечовий міхур, наприклад гостра їжа, газовані напої, цитрусові фрукти.
• Тримати рівень цукру під контролем, якщо у вас діабет.

Тренування м'язів тазового дна

Вправи для тренування м’язів тазового дна (або вправи Кегеля) можуть допомогти при нетриманні сечі. Ці вправи дозволяють підтримувати уретральний сфінктер в правильному положенні і роблять його сильним. Ці вправи полягають у багаторазовому стисканні м'язів тазового дна без напруження інших м'язів (живота, сідниць, ніг тощо)

Укріплювати м'язи тазового дна також можна за допомогою «вагінальних кульок» чи аналогічних присторів. Ви поміщаєте кульку у піхву, та за допомогою інтимних м'язів тримаєте її на місці, щоб не випала назовні. Робити вправу треба впродовж 15 хвилин двічі на день. Між 4 та 6 тижнем більшість жінок починають відчувати деяке полегшення симптомів.

Інший сучасний метод тренування - це стимуляція м'язів тазового дна за допомогою електричних імпульсів. Особливо рекомендований людям, які не можуть або не вміють робити вправи для тренування м'язів тазового дна. Цей метод не потребує навичок та вмінь по ізольованому стисканню інтимних м'язів. Крім того, для тих, хто хотів би освоїти також класичні вправи Кегеля, але не може відчути правильну групу м'язів, такий прилад допоможе відчути ритм та техніку правильних стискань і згодом ви зможете зробити також це самостійно без електричних імпульсів.

Електрична стимуляція використовує низьковольтний електричний струм для стимуляції і скорочення правильної групи м'язів. Електричний струм діє через анальну, або вагінальну пробку, які використовуються в терапії. Ця форма лікування може проводитися як під наглядом медичних працівників, так і в домашніх умовах. Лікувальна сесія зазвичай проводиться протягом 20-40 хвилин щодня.

Медикаменти

Ліки працюють лише у випадках м’якого стресового нетримання сечі. Існують кілька типів лікувальних препаратів, що можуть використовуватися самостійно або в комбінації. Вони включають:

• Антихолінергічні препарати для контролю гіперактивного сечового міхура (оксибутинін, толтеродин, Енаблекс, Санктура, Везікейр, Оксітрол)
• Антимускаринові препарати, що блокують скорочення сечового міхура (більшість медичних працівників назначають ці ліки першими)
• Альфа-адренергічні агоністики, такі як фенілпропаноламін і псевдоефедрин допомагають збільшити силу сфінктера і покращують симптоми багатьох пацієнтів. Однак ці ліки призначаються з обережністю, оскільки викликають побічну дію на серце.
• Іміпрамін, трициклічний антидепресант, що працює як два перших типи наведених вище.

Естрогенова терапія може застосовуватися для покращення у випадку, якщо у жінки нетримання почалося після початку менопаузи. Ця терапія покращує тонус та насичує кров'ю м'язи тазового дна.

Проте незрозуміло, яким чином естрогенова терапія допомагає при стресовому нетриманні сечі. Деякі гормони, що застосовуються після менопаузи, часто більш шкідливі для здоров'я жінки, ніж корисні. Жінки, у яких був рак грудей або рак матки, не використовують естрогенову терапію взагалі.

Зміни поведінки, вправи для зміцнення м'язів тазового дна, ліки зазвичай значно покращують стан пацієнта, або дозволяють позбутися неутримання повністю. Важливо, що ці методи потрібно застосовувати правильно і достатньо довго. Але у частині випадків все ж таки ці методи виявляються недостатньо ефективними і тоді призначається хірургічне лікування, якщо у пацієнта немає протипоказань.

Хірургія

Оперативне втручання рекомендується лише після точного визначення причин та виду нетримання сечі. Це особливо важливо, оскільки, якщо діагноз поставлений неправильно, то операція, призначена для усунення стресового нетримання, може лише погіршити стан пацієнта. 

Перед проведенням хірургічної операції лікар довгий час (щонайменше 6 місяців) пропонуватиме застосовувати вправи Кегеля та вправи на тренування сечового міхура.

При стресовому нетриманні застосовуються такі варіанти хірургічних втручань:

• Операція на передній частині піхви. Проводиться у випадку випирання сечового міхура у піхву (так зване цистоцеле). Здійснюється через розріз піхви, або черевної порожнини.
• Встановлення штучного сфінктера. Така операція застосовується при стресовому нетриманні сечі в основному для чоловіків і зрідка для жінок.
• Ін'єкції колагену роблять область навколо уретри більш товстою, що допомагає краще контролювати витік сечі, але ця процедура повинна повторюватися через кілька місяців.
• Чоловічий слінг – нова процедура, яка застосовується у чоловіків. Вона значно легше проводиться, ніж штучний сфінктер.
• Операція на підняття сечового міхура і уретри, що здійснюється через розріз у черевній порожнині у кілька прийомів.
• Вагінальна стрічка.
• Вагінальна слінгова процедура. Найчастіше застосовується для лікування стресового нетримання сечі у жінок. Слінг розміщений таким чином, щоб підтримувати уретру.

Хірургія не призначається і не допомагає у таких випадках:

• Стан, що не передбачає можливість вилікуватися таким чином, або якщо операцію провести складно.
• Є супутні заховрювання, що не дозволяють провести операцію.
• Хірургічні операції по лікуванню неутримання проводилися раніше, але не допомогли.

Ускладнення

Ускладнення рідкісні і зазвичай незначні, але вони можуть включати в себе:

• Зношування матеріалів, розміщених під час операції, такі як слінги або штучні сфінктери
• Свищі або абсцеси
• Подразнення статевих губ (вульви)
• Біль під час статевого акту
• Пошкодження шкіри і виразки у людей, які не можуть піднятися з ліжка або інвалідного візка
• Неприємні запахи
• Інфекції сечовивідних шляхів
• Піхвові виділення

Від стану хворого може залежати його соціальна активність, кар’єра та відносини.

Лікування ургентного неутримання

Основними напрямками у лікуванні є:

• Тренування сечового міхура і м’язів тазового дна
• Зміна поведінки
• Медикаментозне лікування
• Хірургія

Тренування сечового міхура і м’язів тазового дна

При ургентному нетриманні лікування починається із тренування сечового міхура. Це допоможе вам зрозуміти та усвідомити, що ви втрачаєте сечу і коли це відбувається. Потім ви набуваєте втрачені навички по утриманню і вивільненню сечі у потрібний час.

• Ви встановлюєте погодинний графік, коли ви будете відвідувати туалет для сечовиділення. Ви повинні утриматися від сечовиділення у проміжках між встановленими вами годинами і дочекатися встановленого вами терміну.
• Коли ви зможете втриматися від сечовиділлення протягом 1 години, вам слід збільшити термін очікування на 30 хвилин. І робити таким чином доти, доки ви не зможете витримувати 3-4 години без відвідування туалету.

Рекомендації по тренуванню м'язів тазового дна такі ж самі, як і для стресового нетримання (дивіться вище).

Зміни поведінки

Контролюйте, скільки і коли ви п'єте.

• Випивання достатньої кількості рідини робить запах сечі менш різким.
• Пийте меншу кількість рідини за 1 раз протягом дня, щоб ваш сечовий міхур не перевантажувався великою кількістю сечі.
• Не пийте велику кількість рідини, коли приймаєте їжу.
• Випивайте невелику кількість рідини між прийомами їжі.
• Не вживайте рідину за 2 години до сну.
• Не вживайте газовані напої.

Крім цього, уникайте продуктів, які можуть подразнювати сечовий міхур, такі як:

• Кофеїн
• Високо кислотні продукти, такі як цитрусові фрукти та соки
• Прянощі.

Уникайте процедур, що можуть подразнювати сечовий міхур, наприклад, пінні ванни, або використання їдких мил.

Медикаментозна терапія

Ліки, що використовуються при лікуванні ургентного нетримання, розслабляють спазми сечового міхура і допомагають покращити його роботу. Існує кілька типів медичних препаратів, які можуть використовуватися поодинці або групою:

• Антихолінергічні ліки допомагають розслабити м'язи сечового міхура. Вони включають в себе оксибутинін (Окситрол, Дитропан), толтеродин (Детрол), даріфенацин (Енаблекс), троспіум (Санктура) і соліфенацин (Везікар).
• Флавоксат (Уриспас) – ліки, що заспокоюють м'язеві спазми. Однак, деякі дослідження показали, що вони не завжди ефективні для контролю симптомів ургентного нетримання.
• Трициклічні антидепресанти (іміпрамін, доксепін) допомагають «паралізувати» гладенькі м'язи сечового міхура.

Ці ліки можуть мати побічні ефекти, такі як запаморочення і сухість в ротовій порожнині. Повідомте лікаря, якщо вони у вас є.

Хірургія

Оперативне втручання може допомогти зберігати більшу кількість сечі в сечовому міхурі. Крім того, воно може зменшити тиск на ваш сечовий міхур. Хірургія використовується лише для людей, у яких дуже багато спазмів сечового міхура, або коли вони не можуть зберігати достатню кількість сечі.

Цистопластика – хірургічна операція, що застосовується для важкої форми ургентного нетримання сечі. В ній беруть частину кишечнику і за його рахунок збільшують розмір сечового міхура. Це дозволяє зберігати більшу кількість сечі. Можливі ризики такої операції включають:

• Кров'яні згустки
• Кишкова непрохідність
• Інфекція
• Пневмонія
• Підвищується ризик ракових захворювань.

Крім цього існує імовірність утворення сечових свищів (вихід сечі через шкіру, або інші органи). Вони можуть призвести до:

• Витік сечі неприродним способом, наприклад через піхву
• Інфекція сечовивідних шляхів
• Складність сечовипускання.

Стимуляція сакрального нерва – один з нових типів операцій.

• Невеликий пристрій імплантується під шкіру. Він посилає слабкі електричні сигнали до сакрального нерва (один з нервів, що сполучається зі спинним мозком)
• Електричні імпульси регулюються, щоб полегшити симптоми.

Прогноз

Прогноз при неутриманні залежить від симптомів, діагнозу та компетентності лікування. Більшість пацієнтів отримують різні типи лікування одночасно. Для того, щоб вирішити проблему неутримання потрібен час, тому слід запастися терпінням. Памятайте, що лише невелика кількість людей дійсно потребує хірургічного втручання.